Що таке терикони і чому їх називають «горами Донбасу»

Терикони – це невід’ємна частина пейзажу будь-якого промислового регіону, де ведеться видобуток корисних копалин шахтним способом. Простіше кажучи, терикон (або відвал) – це штучний насип, гігантський пагорб конічної форми, що складається з порожньої породи, яку підняли на поверхню з шахти. Ці рукотворні гори стали справжніми символами таких регіонів, як Донбас чи Кузбас, але за їхньою мовчазною величчю ховаються як потенційні небезпеки, так і ресурси.

Як утворюються терикони і з чого вони складаються?

Процес формування терикону безпосередньо пов’язаний з роботою шахти. Під час видобутку вугілля або інших копалин на поверхню разом із цінною сировиною піднімається величезна кількість супутніх порід, які не мають промислової цінності. Цю порожню породу необхідно кудись складувати. Її вивозять і зсипають в одному місці, і з часом, рік за роком, виростає величезний насип, висота якого може сягати 100-200 метрів і більше.

Хоча терикон називають відвалом порожньої породи, його склад досить різноманітний. Це не просто купа каміння, а складна суміш різноманітних мінералів та елементів, яка й визначає його властивості та потенційну небезпеку.

• Уламки гірських порід. Основу терикону складають піщаник, вапняк, глинисті та вуглисті сланці (аргіліти, алевроліти) – все те, що оточувало вугільний пласт під землею.
• Залишки вугілля. У порожній породі завжди залишається деяка кількість вугілля, яке не вдалося відокремити в процесі збагачення. Саме його наявність є однією з головних проблем.
• Сірка та її сполуки (пірити). Ці компоненти присутні в породі й під час контакту з киснем і вологою запускають хімічні реакції, що ведуть до самозаймання.
• Рідкісні елементи. У деяких териконах можуть міститися рідкісні та розсіяні елементи, наприклад, германій або галій, що робить їх потенційним джерелом цінної сировини.

Таким чином, кожен терикон являє собою свого роду хімічний реактор, усередині якого постійно відбуваються складні процеси, спричинені взаємодією його компонентів з киснем і водою.

Чим небезпечні терикони? Головні загрози

Свіжий, щойно насипаний терикон може здаватися нешкідливим, але з часом він стає джерелом серйозних екологічних і фізичних загроз. Не дарма їх часто називають «палаючими горами».

Основна небезпека полягає в процесах, що відбуваються всередині відвалу. Нижче перераховані ключові загрози, які несе в собі практично будь-який старий терикон.

• Самозаймання. Це головна і найвідоміша небезпека. Через окислення залишків вугілля і сірки всередині терикону починається хімічна реакція з виділенням великої кількості тепла. Температура всередині може досягати 800-1200 °C. Терикон починає «горіти» зсередини, виділяючи в атмосферу отруйні сірчисті та вуглекислі гази. Загасити таку внутрішню пожежу практично неможливо.
• Зсуви та ерозія. Терикон – це нестійкий насип із пухкої породи. Під впливом дощів і вітрів його схили розмиваються, що може призвести до масштабних зсувів, особливо якщо відвал розташований близько до житлових районів або об’єктів інфраструктури.
• Забруднення навколишнього середовища. Вітрова ерозія піднімає в повітря вугільний пил, який осідає на багато кілометрів навколо. Дощова вода, проходячи через товщу відвалу, вимиває з нього важкі метали і токсичні сполуки, забруднюючи ґрунт і ґрунтові води.
• Вибухи. У рідкісних випадках усередині палаючого терикону через високий тиск газів і скупчення метану можуть відбуватися потужні вибухи, здатні розкидати розпечену породу на сотні метрів.

Перебувати на териконах, особливо на старих і палаючих, смертельно небезпечно. Можна провалитися в прогар – приховану порожнину з розпеченою породою, або отруїтися отруйними газами, які виходять на поверхню через тріщини.

Що роблять із териконами? Рекультивація та використання

Залишати терикони в їхньому первозданному вигляді – означає створювати довгострокову екологічну загрозу. Тому в усьому світі розробляються і застосовуються методи їхньої рекультивації, тобто відновлення та безпечного використання.

Існує кілька основних напрямків роботи з відвалами:

1. Гасіння та вирівнювання. Якщо терикон горить, його спочатку намагаються загасити (зазвичай шляхом заливки водою або спеціальними сумішами). Потім його розрівнюють, прибираючи круту конічну форму і створюючи пологі схили. Це запобігає зсувам і припиняє доступ кисню всередину, зупиняючи горіння.
2. Озеленення. Після вирівнювання поверхню терикону вкривають шаром родючого ґрунту (чорноземом) і висаджують на ній невибагливі дерева і трави, які своєю кореневою системою укріплюють схили. Згодом колишній відвал перетворюється на звичайний зелений пагорб або лісопаркову зону.
3. Розбирання на будматеріали. Порода з териконів (так звана горіла порода, або «горельник») є цінним матеріалом для будівництва доріг, зведення дамб і підсипки фундаментів. Тому багато відвалів просто розбирають і використовують у господарських цілях.
4. Повторна переробка. Нові технології дають змогу витягувати зі старих відвалів залишки вугілля, а також рідкісні метали, перетворюючи небезпечний об’єкт на джерело доходу.

Зрештою, терикон – це не просто відходи виробництва. Це складний техногенний об’єкт, який є і спадщиною індустріальної епохи, і серйозною екологічною проблемою, і потенційним ресурсом для майбутнього. Грамотний підхід дає змогу перетворити ці похмурі сірі піраміди на безпечні та навіть корисні елементи ландшафту.